Цінова дискримінація — це встановлення різних цін на аналогічні товари та послуги за умови, що ця різниця не пов’язана з витратами. Термін «дискримінація» виник від латинського «discriminatio», що означає «відрізняти, розрізняти».

На сьогоднішній день український ринок переживає перехідний період, для нього є характерною висока монополізація. У деяких галузях її рівень досягає 90-100%. Ціноутворення на монопольному ринку цікавить багатьох маркетологів і власників бізнесу, адже держава більше не контролює ціни, а регулярний моніторинг цін конкурентів є важливою складовою розробки маркетингової стратегії.

Про що йде мова?

Суть цінової дискримінації

Завжди є покупці, які готові заплатити більше за однакову кількість товару. І навіть якби ціна підвищилася, споживачі не відмовилися б від покупок зовсім, а купили б меншу кількість. Багато залежить також від унікальності продукту, тобто, відсутності прямих конкурентів. Бюджетні замінники популярних товарів приваблюють далеко не всіх споживачів. Певні категорії покупців готові платити за бренд, адже вони свідомо обирають дорожчий варіант, сподіваючись на вищу якість або ж просто таким чином висловлють свою прив’язаність до торгової марки, підкреслюючи свій соціальний статус.

Все це призводить до того, що сильні компанії захоплюють ринок та збільшують свої прибутки завдяки ціновій дискримінації.

«Цінова дискримінація — встановлення виробником різних цін на продукцію за умови однакових витрат виробництва і якості продукції». «Цінова дискримінація», Вікіпедія

Формування цін залежить від віку, місцезнаходження, заробітної плати потенційних клієнтів та їхнього бажання купувати товари чи замовляти певні послуги. Компанія може сегментувати цільову аудиторію та збільшувати свій прибуток, одночасно пропонуючи знижки. Різним категоріям споживачів пропонуються різні умови, залежно від їхньої платоспроможності. На основі попиту відбувається диференціювання цін.

«Диференціювання цін — спосіб визначення змінюваних цін, які споживач готовий заплатити. Його бажання платити залежить своєю чергою від структури відповідних потреб і породжуваного ними попиту». «Цінова дискримінація», Вікіпедія

Найтиповішою цінова дискримінація є для сфери послуг. Причина полягає у тому, що послугою реально скористатися лише один раз, її не можна перепродати за вищою ціною. Можна купити десяток спортивних костюмів та продати кожен на 10% дорожче, попрацювавши з рекламою. Та якщо клієнт автосервісу замовив діагностику автомобіля, цією послугою скористається лише він і всього один раз.

Хоча багато хто з новачків у певній сфері намагається здобути клієнтів за рахунок малих цін, це не завжди працює. Ціна може розглядатися як індикатор якості товару. Висока вартість для багатьох споживачів свідчить про престиж бренду та виступає гарантією того, що це не підробка. Якщо мова йде про сферу послуг, то надто низька ціна асоціюється у клієнтів із недосвідченістю спеціаліста. Можливість сильно зекономити у таких випадках відштовухє. Наприклад, навряд чи хтось захоче довірити зйомку свого весілля чи іншої важливої події фотографу, який працює за копійки.

Суть дискримінаційної цінової політики полягає у використанні усіх можливостей для встановлення максимальної ціни на кожну одиницю товару. Дискримінації може підлягати як один клієнт, наприклад, при замовленні юридичного обслуговування, так і різні покупці, наприклад, під час вибору продуктів харчування у супермаркеті. 

Натомість у деяких випадках ціни на подібні товари чи послуги відрізняються одна від іншої через наявність різних умов виробництва, логістики і т. д. Якщо покупець доплачує за особливості індивідуальної угоди, які вимагають відповідних витрат, цінові відмінності не вважаються дискримінаційними.

Цінова дискримінація зазвичай полягає у пропозиції однакового продукту різним покупцям за різною вартістю. Але трапляються ситуації, коли ціни на продукт залишаються однаковими, при цьому витрати на частину із цих товарів чи послуг різні. Споживачі про це можуть навіть не здогадуватися. Наприклад, програміст або дизайнер може виконати шаблонну роботу для нового клієнта, озвучивши йому свою звичайну ціну, тоді як для постійного замовника за ці ж гроші спеціаліст витрачає більше часу і створює унікальний проект.

В умовах цінової дискримінації кожен окремий виробник може вплинути на ціну свого товару. Це реально, якщо фірми-конкуренти продають нестандартизований товар. Вони можуть змінювати його якість, вигляд, упаковку, надавати нових характеристик. Монополістичними можна вважати сфери побутової хімії, кондитерських виробів, кави, сигарет тощо. 

Застосування цінової дискримінації характерне для монополістів, котрі захоплюють певний ринок. Найчастіше монополія проявляється у великому бізнесі — газодобувна, металургійна, машинобудівна. Однак панування кількох виробників може відбуватися і у інших сферах, зокрема, у виробництві продуктів харчування.

Наприклад, у супермаркетах та невеликих продуктових магазинах більшість шоколадної продукції представляє бренд Nestle. У складі їхньої продукції немає нічого особливого, однак їхнє правильне позиціонування та масштабні маркетингові кампанії дозволяють ставити націнку на солодощі.

Ступені цінової дискримінації

«Даний тип ринку характеризується пануванням одного господарюючого суб’єкта, який і встановлює ціни на товар, послугу. Монополія — це один виробник, продавець. Ціна в цьому випадку вважається монопольною ціною, а додатковий дохід — монопольним прибутком». «Цінова дискримінація монополій: сучасні реалії», — А.Є. Мілютін, Національна академія управління

Ступені цінової дискримінації

Англійський економіст Артур Пігу розрізняв три ступені цінової дискримінації.

Дискримінація першого ступеня (досконала)

Виникає у тому випадку, коли на кожну одиницю товару чи послуги встановлюється ціна, рівна ціні його попиту. Таким чином вартість для різних покупців буде іншою. Це явище є досить рідкісним, в чистому вигляді практично не зустрічається, оскільки важко дістати достовірну і повну інформацію про функції попиту всіх можливих покупців свого продукту. 

Найближчими до чистої цінової дискримінації є власники бізнесу, де кожен товар чи послуга виготовляється або надається під індивідуальне замовлення конкретного споживача. Кількість замовлень при цьому незначна, хоча кожен із покупців може приносити значний прибуток протягом тривалого часу.

Монополіст може продати 4 одиниці продукції по 30 грн за штуку. Дохід у такому випадку: 4*30 = 120 грн. Якщо вдатися до дискримінації, то можна продати першу одиницю продукції за 50 грн, другу — за 45 грн, третю — за 35 грн та четверту — за 30 грн. Сумарний дохід складе: 50 + 45 + 35 + 30 = 160 грн, що на 40 грн більше, ніж за умови продажі товарів за однаковою ціною.

Розглянемо алгоритм цінової дискримінації на графіку. Оптимум звичайної монополії визначається перетином кривих МС і MR (точка К). Обсяг випуску становитиме при цьому QM, ціна — РМ, рента споживача — LPMA, рента виробника — РМАКМ. Якщо монополіст може здійснювати досконалу цінову дискримінацію, він реалізовуватиме кожну одиницю продукції за ціною, що дорівнює відповідній ціні попиту: першу одиницю продукції за ціною Р1, другу — за ціною Р2 тощо. 

Обсяг випуску можна збільшувати до перетину кривих МС і D, тобто до рівня QK, що приведе до досконалої конкуренції. Однак замість єдиної ціни РК монополіст, який здійснює досконалу цінову дискримінацію, реалізовуватиме продукцію за різними цінами.

Дискримінація першого ступеня (досконала)

«На практиці досконала цінова дискримінація можлива тільки тоді, коли монополіст володіє досконалою інформацією про функцію попиту всіх можливих споживачів свого товару. Така ситуація можлива лише тоді, коли кожна одиниця товару виготовляється за індивідуальним замовленням». «Цінова дискримінація монополій: сучасні реалії», — А.Є. Мілютін, Національна академія управління

Цінова дискримінація другого ступеня

У даній ситуації ціни товару чи послуги однакові для всіх покупців, однак розрізняються залежно від обсягу продажів. Продукція ділиться на певні групи, на кожну з них встановлюється інша вартість. 

Яскравий та поширений приклад — дисконтні знижки. Також це можуть бути знижки на сезонні залізничні квитки. Дискримінація в часі може проявлятися у вигляді різних цін на ранкові, денні, вечірні сеанси в кіно.

Зразок того, як працює цінова дискримінація другого ступеня, показаний на графіку. Монополіст розбиває весь обсяг виробленої продукції на певну кількість груп. За відсутності цінової дискримінації поєднання РМ і QM забезпечує максимальний прибуток, що дорівнює площі нижнього заштрихованого прямокутника. Якщо монополіст зможе продати Q1 одиниць продукції за ціною Р1, а групу, що залишилася, QM-Q1 за ціною РМ, то його прибуток зросте на площу верхнього заштрихованого прямокутника.

Цінова дискримінація формула

У разі поділу всього обсягу випуску на дві групи з метою їхньої реалізації за різними цінами прибуток буде максимальним, якщо дотримуються такі співвідношення:

MR1(q1) = P2(q1,q2);

MR2(q2)=MC(q1,q2). 

Незважаючи на сферу бізнесу та кількість груп товарів чи послуг, завжди діє загальне правило встановлення цін для здійснення цінової дискримінації другого ступеня: граничний виторг від продажу продукції 1-ї групи має дорівнювати ціні 1-ї партії, а граничний виторг від продажу останньої групи — граничним витратам.

На графіку продукція поділена на три групи, товари кожної з яких мають свою ціну.

формули та графіки цінової дискримінації

За заданого галузевого попиту вибір q1 визначає ціну Р1. Точка перетину MR1 з перпендикуляром, що виходить із q1, визначає Р2. За цією ціною можна продати партію q2-q1. Перетин MR2 з МС виявляє ціну, за якою слід реалізувати останню групу q3-q2.

Проведення цінової дискримінації дає змогу, з одного боку, монополії одержувати більше прибутку і, з іншого боку, зберегти на ринку споживачів із низькою купівельною спроможністю.

Цінова дискримінація третього ступеня

Третій ступінь цінової дискримінації характеризується тим, що товар чи послуга пропонується споживачам за різними цінами, але кожна одиниця продукції, придбана конкретним покупцем, оплачується ним за однаковою ціною. 

При ціновій дискримінації перших двох ступенів передбачався поділ товарів чи послуг на групи. Натомість в основі цінової дискримінації третього ступеня відбувається сегментація самих покупців за доходами, віком, місцем проживання, характером роботи та іншими критеріями. 

Вартість продукту залежить від портрету представника цільової аудиторії певної групи. Наприклад, різна вартість індивідуального та командного онлайн-навчання, різні ціни білетів у музеї для студентів, пенсіонерів та інших категорій населення.

Збільшення загального прибутку компанії при ціновій дискримінації третього ступеня, можна зобразити за допомогою рівняння:

MR1 = MR2 =… = MRΣ= MC.

Граничний дохід на кожному ринку однаковий і дорівнює загальному граничному доходу монополіста і граничним витратам на весь обсяг випуску.

На графіку показано становище монополії, яка проводить цінову дискримінацію третього ступеня на основі поділу покупців на два ринки — А і В, що характеризуються відповідно лініями попиту DA і DB, при цьому ринок А менший за обсягом, але більш еластичний, ніж ринок В. МRA і MRB — лінії граничного доходу. Пунктирна лінія MRΣ — лінія загального граничного доходу монополіста, що являє собою горизонтальну суму МRA і MRB.

Графіки цінової дискримінації

Типи цінової дискримінації

Фріц Махлуп запропонував класифікацію цінової дискримінації, поділивши її на три групи:

  • індивідуальна (personal discrimination); 
  • групова (group discrimination);
  • продуктова (product discrimination).

Кожна з груп має свої підвиди, які відрізняються за особливостями дискримінаційної поведінки.

Індивідуальна дискримінація

Грунтується на відмінностях, виявлених серед окремих покупців.

  • Торгуйся при кожній угоді (haggle-every-time). В основі лежить індивідуальна домовленість, торг при укладенні кожного договору. Приклад — продаж автомобілів, що були у використанні, або ж нових авто під індивідуальне замовлення.
  • Поступайся, якщо потрібно (give-up-if-you-must). Продавець обіцяє покупцю знижку за перехід до нього від його конкурента. Це може відбуватися в рамках вибору постійного постачальника певного ресурсу.
  • Оцінюй розміри їхнього доходу (size-up-their-income). Для заможних споживачів приховано призначається вища ціна, ніж для категорії людей з малими доходами. Приклад — знижки та спеціальні ціни на юридичні та медичні послуги

Групова дискримінація

Використовує відмінності між групами покупців.

  • Включай вартість доставки (absorb-the-freight). Витрати з доставки включаються у вартість товару або завищуються для покупців, які живуть на різній відстані від місця виробництва або складування товарів. Цей метод може використовувати будь-який інтернет-магазин.
  • Убий суперника (kill-the-rival). Ціни систематично знижуються, опускаючись навіть нижче рівня витрат, але тільки у тому регіоні, де провадять свою діяльність сильні конкуренти компанії. Наприклад, у 1900-х роках American Tobacco Company продавала певні марки жувального і курильного тютюну за цінами, нижчими за вартість їхнього виробництва. Таким чином вона позбавила суперників прибутку і витіснила їх зі своєї території.
  • Збувай надлишки за демпінговими цінами (dump-the-surplus). Товари, які виробляються у кількості, що перевищує попит, продаються за зниженими цінами за кордоном. При цьому монопольні внутрішні ціни не змінюються.
  • Отримуй максимум вигоди з кожного регіону (get-the-most-from-each-region). Ціни в регіонах зі слабкою конкуренцією постійно підтримуються на більш високому рівні порівняно з цінами в тих регіонах, де вона сильніша. Дуже часто у магазинах невеликих населених пунктів ціни на товари першої необхідності завищені, тоді як у великих містах купити ту ж річ чи продукт можна вигідніше. Аналогічна ситуація із послугами нотаріуса, адвоката, приватним медичним обслуговуванням тощо.

Продуктова дискримінація

Передбачає відмінність цін на різні товари чи послуги. 

  • Враховуй клас товарів (appeal-to-the-classes). Деякі дорожчі товари дійсно якісніші, ніж бюджетні аналоги, однак націнка не є цілком аргументованою. Наприклад, витрати на видавництво ілюстрованих книг є більшими, ніж аналогічні ресурси, витрачені на книги з меншою кількістю малюнків чи їх відсутністю. Втім різниця в цінах може значно перевершувати різницю у витратах виробника. Аналогічна ситуація із машинами певних марок, функціональність та дизайн яких не відрізняється аж так сильно, як різняться ціни на них.
  • Змусь їх платити за бренд (make-them-pay-for-the-label). Виробники продають фізично однорідну продукцію під різними марками, встановлюючи вищу ціну за популярніші бренди. Це стосується майже усіх галузей — від шоколадок до одягу та косметики.
  • Позбавляйся запасів (clear-the-stock). Щоб розпродати запаси або підвищити обсяг продажів і залучити покупців з невеликою купівельною спроможністю, магазини роздрібної торгівлі пропонують сезонні знижки. Так працює більшість магазинів одягу, техніки тощо.
  • Залучай покупців у години затишшя (switch-them-to-off- peak-times). Щоб забезпечити стабільне використання потужностей компанії, деякі з них знижують ціни на одні й ті ж продукти у періоди спаду відвідуваності. Наприклад, безкоштовна кава до сніданку у кав’ярні або передноворічні знижки на послуги розробників сайтів.
  • Продавай усе одним пакетом (bundle-the-outputs). Тарифні плани постачальників мобільного зв’язку та інтернет-провайдерів часто включають послуги, які не надто потрібні користувачам. Вони можуть обирати дорогі пакети послуг у зв’язку з безлімітними розмовами, однак ці люди можуть жодного разу не використати хвилини в роумінгу чи безкоштовні СМС.

Цінова дискримінація монополістів буває різною залежно від того, за яким критерієм бізнес змінює ціни. Згідно з такою класифікацією існує 5 видів дискримінації за ціною.

  1. Просторова (продаж у місті та селі, місця в цирку чи на концерті).
  2. Часова (ціни на денні та вечірні сеанси у кіно, тарифи на електричне опалення).
  3. За доходами споживачів (преміум-послуги та бюджетні варіанти).
  4. За обсягом споживання (мінімально необхідна кількість та надлишок).
  5. За соціальним статусом споживача (проїзні квитки для студентів, тарифи у готелях для іноземців).

📌 Читайте статтю: Що таке Call-to-Action?

Коли можлива цінова дискримінація?

Цінова дискримінація повинна бути вигідною для власника бізнесу. Для цього необхідне виконання трьох умов.

  1. Компанія має певну монопольну владу, контролюючи ціни.
  2. Є можливість визначити на своєму ринку клієнтів, які готові заплатити максимальну ціну або покупців з різною еластичністю попиту.
  3. Перепродаж продукту, що продається за низькою ціною, є неможливим, або така вірогідність мінімальна.

Враховуючи останній пункт, саме сфера послуг є оптимальною для цінової дискримінації. Манікюр, лікування зубів, масаж, організація святкових подій, клінінг — усе це може бути запропоноване різним замовникам за різними цінами, при цьому власник бізнесу сам контролює витрати і якість обслуговування.

Важливо, щоб конкуренти не мали змоги продавати товар дешевше там, де компанія має намір продати його дорожче. Багато чого залежить від обсягу клієнтської бази: якщо покупців мало, відхід кожного з них з ринку помітний для продавця, можливості контролю цін обмежені.

У покупців не повинно бути можливості купувати там, де продають дешевше. У масштабному розумінні це виявляється у вигляді митного контролю. Більш буденний приклад — розташування кав’ярень подалі від кіосків із дешевою кавою. Дорогі бутіки часто знаходяться поряд одне до одного, тоді як бюджетний одяг продається окремо. 

Звісно, ці межі стирає електронна комерція. Досить часто можна зустріти рекламу одягу за ціною вище середньої, а потім вас наздоганяє інша таргетована публікація, де на фото — абсолютно ідентична сукня за вдвічі меншою вартістю. Хто з цих продавців виробник, у чому різниця, чи дійсно тканина одна і та ж, чи річ у популярності бренду? Цілком можливо, що хтось із продавців використовує цінову дискримінацію та пропонує окремим сегментам цільової аудиторії товари зі свого асортименту з різних профілів, під різними торговими марками.

Приклади цінової дискримінації

Слід враховувати, що витрати на запровадження дискримінаційної політики не повинні перевищувати вигод від такої діяльності, у іншому випадку це не практично. Якщо ви хотіли б збільшити прибуток за допомогою цінової дискримінації, перевірте свою гіпотезу на одному проекті чи певній групі товарів. Тривалі торги з кожним клієнтом, вивчення платоспроможності різних категорій ЦА, контроль персоналу, який має уміти правильно формувати ціни та бути чесним із керівництвом — все це може виснажити підприємця і топ-менеджерів та, навпаки, завадити розвитку бізнесу.

Приклади цінової дискримінації

Один із яскравих прикладів просторової цінової дискримінації — фармацевтична промисловість. Одні і ті ж ліки продаються за різними цінами у європейських країнах та у США. Подібна, але більш звична для нас ситуація — різниця у вартості продукції у певних районах одного міста.

Результати досліджень «Центру стратегічного маркетингу» показали, що різниця між цінами на один і той же товар у аналогічних торгових точках може складати понад 20%. Зокрема, у різних районах Києва вартість певних продуктів харчування відрізняється на 30%.

Цінова дискримінація є невід’ємною складовою маркетингу авіакомпаній. Досвідчені туристи порівнюють ціни не тільки між різними авіакомпаніями, але і всередині однієї, оскільки вартість квитка залежить від місця в літаку, дати і часу польоту.

У рамках проекту «Менші ціни» Українське товариство економічних свобод регулярно проводить моніторинг цін на однакові продукти у різних супермаркетах. Відмінність у деяких випадках становить до 100%, що пов’язано із привабленням покупців дешевими продуктами та водночас продажу інших товарів за завищеними цінами. Також багато чого залежить від статусу супермаркету та його географічного розташування.

приклади дискримінації ціни

Покупець може зекономити, закупившись продуктами у іншому районі свого міста. Для прикладу, сік Sandora на Шулявці дешевший, ніж на Подолі чи Печерську. Однак навряд чи хтось стане витрачати свій час на моніторинг кожного товару в усіх супермаркетах столиці — звісно, якщо це не маркетолог, який має конкретне завдання. В цілому продукти харчування, дрібні товари, як і заклади харчування, є дорожчими у місцях із великою прохідністю — у центрі, поблизу вокзалів. Однак якщо ціни пов’язані з вартістю оренди приміщення чи комунальних послуг, це не є ціновою дискримінацією.

Знайомі кожному купони — один із методів застосування цінової дискримінації. Вони використовуються у роздрібній торгівлі для диференціації покупців за рівнем платоспроможності. Адже споживачі, які збирають купони, більш чутливі до вищої ціни, ніж ті, хто не звертає увагу на акції і знижки. Пропонуючи купони на сайті, продавець може призначити вищу ціну для нечутливих до ціни клієнтів та запропонувати знижку тим, хто виявився більш чутливим до ціни. Таким чином клієнти із вищою купівельною спроможністю компенсують компанії витрати на купони для менш заможних покупців.

Прикладом продуктової цінової дискримінації (bundle-the-outputs) можуть бути тарифи компанії «Київстар», як і будь-якого іншого мобільного оператора.

bundle-the-outputs приклад

Приклад групової дискримінації ціни, а саме dump-the-surplus, це знижки до свят. Такі сезонні акції проводить сервіс друку фотокниг та фотографій Gramofon.

приклад цінової дискримінації знижки до свят

Групова дискримінація ціни із включенням вартості доставки (absorb-the-freight) притаманна закладам харчування із їжею на винос, зокрема, суші. Також часто до основного замовлення додають «бонуси» у вигляді соусів, красивої упаковки, соку чи газованого напою. Ціна продукції є вищою, ніж у конкурентів, і у споживачів складається враження, що це виправдано високим рівнем обслуговування чи особливою якістю інгредієнтів. Тим часом роли можуть мати меншу вагу, а рис може закуповуватися по вигіднішій для виробника ціні.

І насамкінець наведемо приклад досконалої цінової дискримінації, яка на сучасному ринку зустрічається вкрай рідко. Автомобілі Rolls-Royce продаються за максимальною ціною попиту, оскільки кожне авто виготовляється під індивідуальне замовлення. Виробник може передбачити можливості своїх замовників, яких небагато, але вони приносять значний дохід.

Як маркетинг впливає на ціноутворення?

Правильно реалізована маркетингова стратегія та реклама на різних каналах формує у цільової аудиторії прихильність до бренду, таким чином дозволяючи компанії піднімати ціни без будь-яких покращень товарів, послуг чи сервісу.

Просування у соціальних мережах, контекстна реклама, SEO, контент-маркетинг та інші маркетингові інструменти підвищують впізнаваність торгової марки та приводять нових клієнтів. Для фірми в умовах досконалої конкуренції реклама не є визначальною, однак для компанії в обставинах монополістичної конкуренції вона є найважливішим чинником в процесі розвитку. За допомогою маркетингу та цінової дискримінації бізнес може переконати споживачів в унікальності продукції та витіснити конкурентів.

Найчастіше реклама приносить бажаний результат для таких товарних груп як комп’ютери, електропобутові товари, оргтехніка, аудіо- та відеотехніка, автомобілі, меблі, будівельні матеріали, засоби зв’язку.

Саме реклама пояснює споживачеві переваги та відмінності даного товару від інших, сприяє формуванню нових потреб за допомогою впливу на емоції та логічним поясненням, кейсам та сторітелінгу. Вона здатна створити диференціацію продуктів там, де її насправді немає.

На графіку видно, яким чином за рахунок витрат на рекламу монополістичний конкурент може збільшити свою частку на ринку. Витрати на рекламу збільшили витрати на одиницю випуску (АС1, АС2), але одночасно зріс попит на продукцію фірми (D1, D2), і в підсумку її виручка збільшилася.

TR2=P2Q2>TR1=P1Q1

формули та графіки цінової дискримінації на ринку

Звісно, вплив реклами на прибутки компанії залежить від того, чи рекламують свій товар її конкуренти. За монополістичної конкуренції реклама може призвести тільки до тимчасового збільшення прибутку.

Висновки

Термін «цінова дискримінація» ввів в економічну теорію англійський економіст Артур Пігу, хоча саме явище було відоме і раніше. Виділяють три рівні цінової дискримінації.

  • Досконала (першого ступеня) можлива лише за умови володіння інформацією про функцію попиту всіх можливих споживачів свого товару. 
  • Цінова дискримінація другого ступеня існує тоді, коли продукція ділиться на певні групи, на кожну з яких встановлюється інша вартість.
  • Цінова дискримінація третього ступеня є найбільш поширеною на сучасному ринку. Вона базується на сегментації ринку. Для кожної групи цільової аудиторії встановлюється ціна реалізації.

Поширеною є думка, що цінова дискримінація — це суто негативне для споживачів явище. Однак якби на всі товари та послуги була виставлена єдина «середня ціна», люди з меншою купівельною спроможністю мусили багато в чому відмовляти собі, тоді як найбільш платоспроможні покупці накопичували б гроші. Статичність цін та відсутність сегментації ринку може призвести до його неефективності як для бізнесу, так і для клієнтів.

Якщо ж мова йде про зловживання можливістю застосовувати цінову дискримінацію, то через надмірну цінову дискримінацію можна втратити довіру цільової аудиторії. Важливо обрати метод ціноутворення, зручний і для бізнесу, і для споживачів. 

Приклади цінової дискримінації можна побачити не лише під час аналізу великого бізнесу та відомих корпорацій. Звичайний продавець винограду на базарі може визначати соціальний статус та інші характеристики покупців та щоразу призначати на свій товар різну ціну. Таким чином він може підвищити свій прибуток та обійти конкурентів.

Теги цієї статті:
Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *